Bones&Limbs
Kinder Album ceramics are philosophical images of war, reflections on the past and the future. The exposition consists of two series created during the war. The Bones series is a reflection on the “future past”, on what will be left after us, on bones and archaeological artifacts that may one day be found. As the artist herself says: "Ukrainians are the descendants of Trypillians, Scythians, Polovtsians, Tatars and I am inspired by the thought that we have not forgotten their art, and just like them, we will leave our sights on this land." The Limbs series is a certain illustration of the present, the main object of which is the body. The body as a way of life with its fragility and vulnerability, it irrevocably changes from the circumstances, brutally corrected by the traumas caused by reality.
The artist, in her own ironic way, forms the image of the generation growing up with deep wounds caused by the war in this project. To emphasize the absurdity and ambiguity of perception during the war, the artist uses figurative images in combination with an audio recording of the imitation of an air alarm siren made with children's voices – a military children's joke to scare adults. Thus, the circle of life distorted by military reality is closed.
Кістки та Кінцівки
Кераміка Kinder Album - це філософські образи війни, роздуми про минуле і майбутнє. Експозиція складається із двох серій, створених під час війни. Серія Bones - це роздуми про майбутнє минуле, про те, що залишиться після нас, про кістки та археологічні артефакти, які колись можливо будуть знайдені. Як каже сама художниця: “Українці є нащадками трипільців, скіфів, половців, татар і мене надихає думка, що ми не забули їхнє мистецтво, і так само як і вони, ми лишимо по собі на цій землі свої пам‘ятки.”. Серія Limbs - певна ілюстрація теперішнього, головним об’єктом якої є тіло. Тіло як образ життя із його крихкістю та вразливістю, воно безповортно змінюється від обставин, брутально коригується травмами, які наносить реальність.
У проєкті мисткиня у власній іронічній манері формує образ покоління, що зростає з глибокими ранами, завданими війною. Щоб підкреслити абсурдність та неоднозначність сприйняття під час війни, автор використовує фігуративні образи у поєднанні із аудіозаписом імітації сирени повітряної тривоги дитячими голосами - воєнний дитячий жарт, щоб налякати дорослих. Таким чином замикається коло життя спотворене військовою реальністю.